18 Dec Для них вертеп – це частинка дому
Наразі в Ульмі проживає понад 800 хлопчиків та дівчаток з України. Деякі з них організовують спеціальну різдвяну вечірку у своїй школі.
Це вертепна вистава, подібна до тих, які ставлять у багатьох школах цими тижнями. І все ж це вистава, яка дуже відрізняється від інших. “Вертеп” – це назва традиційної української вертепної вистави, яку понад 60 учнів української суботньої школи “Знайко” побачили або зіграли самі у школі Мартіна Шаффнера – важливий елемент ідентичності для них, пояснює Нестор Аксюк, голова Німецько-українського товариства Ульм/Ной-Ульм.
“Вертеп” – це давня містеріальна п’єса, яка насправді виконується як лялькова вистава – але вона також тісно пов’язана з українськими різдвяними колядками. У 1999 році персонажі цієї традиції навіть потрапили на поштову марку в Україні. Діти у вертепі переодягаються в персонажів цієї вистави – тут є ангели і царі, але також є Похмурий Шініґамі і Диявол.
Там, де є добро, спасіння, там завжди неподалік є зло, – пояснює Аксюк про персонажів, які спочатку здаються більш дивними для глядачів, звиклих до південнонімецького Різдва. В українській традиції смерть приходить за царем Іродом після дітовбивства. Але двом дівчаткам, зокрема, явно подобається грати в диявола, хоча серед ангелів є і хлопчики.
“Вертеп” означає “печера”, але також означає таємне місце. Традиція “вертепу” збереглася протягом століть, переживши всі радянські спроби приховати українську культуру, і надзвичайно важливо, щоб діти, які втекли від війни разом зі своїми батьками, знали цю культуру і передавали її далі, пояснює Аксюк.
Лише в Ульмі зареєстровано понад 800 українських дітей. Аксюк пояснює концепцію суботньої школи, де понад 60 дітей з Ульма та Ной-Ульма щосуботи вранці отримують уроки української мови, літератури, історії та етики: “Для дітей це частинка дому”. Щоб підтримати школу, представники компанії A.I.D.O., що базується в Лейпгаймі, передали чек на 5 000 євро.
Діти, багато з яких одягнені в традиційні українські костюми, помітно схвильовані – вони вперше змогли зіграти і випробувати цю традиційну гру тут, у Німеччині. Під ялинкою також лежать подарунки, а депутат міської ради Томас Кьонле вітає їх українською мовою – хоча текст його промови доводиться перекладати Оксані Ганке.
Відеозв’язок з гімназією в Одесі показує плани на майбутнє: Коли війна закінчиться і ситуація заспокоїться, ми плануємо співпрацювати з цією гімназією, можливо, за програмою обміну. І в промові Томаса Кьонле також відчувається надія на світле майбутнє для українців, коли він говорить про запланований вступ до ЄС у 2030 році. Українці привезли з собою до Німеччини старі традиційні обряди та символи віри, каже Кьонле.
Нервозність інших дітей не збиває одного з них з ритму: шестирічний Домінік співає всі куплети пісні про Святого Миколая, який традиційно приносить подарунки християнським родинам в Україні. Раніше Святий Миколай робив це лише на Різдво у православних церквах 6 січня, але зараз це змінюється, пояснює Аксюк: зі зближенням України з ЄС Різдво переноситься на ті дні, коли його святкують і в Євросоюзі. Однак, коли справа доходить до подарунків, українські діти поводяться так само, як їхні німецькі однокласники в школі: Як і семирічний Дмитро, вони з нетерпінням чекають, коли їм дозволять розгорнути подарунки. Дмитрик сподівається на машинку з конструктора “Лего”, каже він. “А я хочу пазл”.
Джерело: Neu-Ulmer Zeitung, 18 грудня 2023 року, текст і фото: Dagmar Hub
